«

»

Сер 18 2017

Print this Запис

Незабутня подорож

Фінляндія завжди здавалася багатьом із нас чимось далеким, північним і казковим – батьківщиною Діда Мороза, оленів і полярного сяйва. І, разом із тим, асоціювалася із суворою лаконічністю стилю і високими, європейськими стандартами життя. Цього липня нам пощастило побачити Фінляндію на власні очі і відчути, якою непростою, але прекрасною може бути Північ.

Наша мандрівка була спортивним туристичним походом. Маршрут групи поєднував пішохідну складову із водною, а також включав екскурсійну програму.

Подорож почалася 7 липня виїздом від білоцерківського турклубу «Обрій». Основним нашим «неспортивним» засобом пересування було обрано мікроавтобуси-«спринтери». Саме вони домчали нас спершу до Польщі, потім до країн Прибалтики. Врешті під кінець третього дня ми опинилися у Таллінні, столиці Естонії і, поставивши намети просто на березі моря, біля порту, вирушили гуляти нічним містом. Вузькі бруковані вулички, стіни фортеці, що оточують старе місто, шпилі і скульптури – у темряві все це видавалося ще більш містичним. Втім, ніч тут була короткою, всього кілька годин (через близькість Півночі), а вже на світанку ми почали збиратися на пором, що разом із автомобілем мав переправити нас до Гельсинкі. Дві години на великому білосніжному кораблі – і ми вперше побачили столицю Фінляндії. Щоправда, часу на прогулянку зовсім не було, адже попереду була довга дорога.

А вже на наступний день почалася пішохідна частина нашого маршруту в національному парку Aulanka. Нацпарк по-фіннськи – це акуратні марковані доріжки через ліс (через болотисті ділянки прокладено місточки), ідеальна чистота і спеціально облаштовані стоянки. Про них – іще кілька слів: окрім обладнаного місця для вогнища, лавок, столиків і місця для наметів, тут є сарайчики з дровами, пилки, сокири, сковорідки… На окремих стоянках є навіть будиночки, в яких можна заночувати. Зайве казати, що ні в кого й на думці немає, щоб щось звідти зникло. Фінни залишають без нагляду човни, мотори, свої речі, адже знають: ніхто не візьме чужого. До речі, самі місцеві жителі досить привітні, із чудовою англійською (ось вони, результати славнозвісної освітньої системи!), але з непорушною повагою до особистого простору і приватної власності.

Після прогулянок нацпарком, оглядів каньйонів та водоспадів на нас чекав найскладніший етап походу – водний. На 7 днів ми мусіли забути про блага цивілізації і подолати більше 150 км річки Naatamojoki включно з озером, шиверами та порогами. Але зусилля точно вартували того. Красива, хоч і строга, природа, річка, що перетікала в озера, чисте повітря і багато риби – хіба не це потрібно жителеві мегаполіса? Та й із погодою спершу щастило – сонечко і легенький вітерець, що допомагав штовхати катамаран вперед, не нагадували про те, що ми за Полярним колом. Втім, за кілька днів небо таки показало свій норов, і окрім добрячого полоскання в порогах ми мали холодний душ у вигляді дощу. Але неприємні дрібниці у вигляді мокрого гідрокостюма і хмари комарів відходили на другий план через загальний рівень захвату й адреналіну. Після дощів вода у річці стала ще вищою, а пороги – цікавішими. Мусимо похвастатися – усі заплановані пороги було пройдено досить вдало. Річкою ми перетнули кордон із Норвегією і опинилися в іще одній фантастично красивій північній країні.

Вже з вікна авто стає помітно, як змінюється природа, стає дедалі суворішою. Дерева і кущі замінюють чагарники і гострі, ніби сокирою витесані скелі. Ми рухаємося до найпівнічнішої точки Європи – мису  Гемвік. Дорога серпантином лягає по берегам фіордів і зрештою викидає нас просто на берег, де Баренцеве море стає частиною Північного Льодовитого океану. Оглянувши маяк, ми ставимо табір за якусь сотню метрів від берега. Біля самої лінії води він – сліпучо-білий, ніби вкритий сіллю чи снігом. Насправді це дрібно посічені мушлі. Але скупатися тут, пропри всю «мальдівність» пейзажу, наважилися далеко не всі з нас – вода холодна, як і годиться для північного моря. Зате точно всі вдихнули свіжого морського повітря і помилувалися дивовижним, ні на що не схожим ландшафтом – на зелених пагорбах ніби розкидано нагромадження каміння. А ще – побачили рекордну за всю поїздку кількість оленів – стадо ледь не заблокувало наші машини посеред дороги. Старі олені з величезними рогами  і зовсім малеча – їх було неможливо порахувати, вони були на всіх довколишніх пагорбах. Що ж, недарма олень є одним із головних символів цього краю.

А потім почалося наше поступове повернення до Фінляндії, і все південніше. Ми пройшли іще одну невеличку річку з порівняно спокійною водою, і провели день ще в одному нацпарку, збираючи ягоди та гриби. Не змогли ми проїхати і повз резиденцію Санти (всім відомо, що живе він саме тут!). Занурилися в новорічну атмосферу, почули від дідуся кілька побажань, зробили пам’ятну фоточку… хто не мріяв про це в дитинстві?

Зворотною дорогою нам вдалося затриматися на кілька годин в Гельсинкі і подивитися місто. Невелике, з рівними охайними вулицями, воно поєднує в собі і більш традиційні старовинні споруди, і щось зовсім модерне й несподіване, як-от церква, збудована у скелі. Наступне відвідане місто, Рига, було геть інакшим, якимось по-пряничному затишним і домашнім. А потім була ночівля в Юрмалі просто на пляжі, чисте зоряне небо і хлюпіт хвиль зовсім поруч.

Тритижнева мандрівка – не так і мало. А якщо врахувати насиченість враженнями, здається, що минуло ще більше часу. Але відчуття, що ми побачили все, немає. Північ лишилася все ще таємничою, не до кінця відкритою і відчутою. І, звісно, це вагома причина повертатися сюди знову.

   

Permanent link to this article: https://www.kids-center.com.ua/nezabutnya-podorozh/

Коментарі до статті

  • ВКонтакті
  • Facebook
  • Звичайні коментарі до публікації

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ви можете використовувати ці теги HTML: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*
To prove you're a person (not a spam script), type the security word shown in the picture.
Anti-spam image